Штучний інтелект загрожує поглибити світову нерівність: корпорації отримають роботів, а мільйони людей — економічну непотрібність.
Про Валлерстайна та штучний інтелект
Коли свого часу я прочитав Валлерстайна, то подумав: гарна конструкція. Ядро, напівпериферія, периферія — Захід забирає прибуток, Китай наздоганяє, Африка та Азія постачають «дешеві руки». Це працювало 40–45 років: футболки шили в Бангладеш, iPhone збирали в Китаї, а інженери в Кремнієвій долині рахували гроші.
Зі штучним інтелектом (ШІ) ця конструкція, ймовірно, зруйнується.
Перше й головне — потреба в дешевій праці значно скоротиться, а можливо, й майже зникне.
У Бангладеш швачка отримує 0,6 дол. за футболку. Робот Sewbot робить те саме за 0,33 дол. Без вихідних, страйків, лікарняних. Так, Sewbot коштує 150 тис. дол., але він окупається за два роки. Коли ціна впаде до 50 тис. дол. (а вона впаде, hardware-as-a-service вже працює), швейна промисловість Бангладеш, де зайнято 4,5 млн людей, у найкращому разі істотно скоротиться, а можливо, й зникне.
Не вірите? Компанія Adidas закрила Speedfactory (проєкт автоматизованих і роботизованих фабрик для швидкого виробництва кросівок) у 2023 році не тому, що роботи були гіршими. Собівартість пари кросівок на Speedfactory була на 12% вищою, ніж у Китаї: 28 дол. проти 25 дол. Промислові роботи подешевшали з 50 тис. дол. у 2015 році до 15 тис. дол. у 2025 році. Через три роки ці 12% зникнуть — і Adidas повернеться до Європи та США.
Друге — будівництво.
Воно завжди було чи не останньою фортецею ручної праці. Цегла, арматура, штукатурка — здавалося, це ніколи не автоматизують. Але американська компанія ICON друкує будинок площею 140 м² за 48 годин і за 10 тис. дол. Це вдвічі дешевше, ніж каркасне будівництво. Минулого року в Техасі надрукували сто будинків. За дев’ять місяців цього року — чотириста.
Компанія Hilti випустила робота, який в’яже арматуру втричі швидше за людину. На висоті й без страховки. Китайська компанія Broad Homes збирає тридцятиповерхівку за 15 днів — панелі відливають на заводі з допуском у пів міліметра та встановлюють краном. ОАЕ вже видають дозволи на будівництво «без робітників». Коли перестануть будувати вручну, периферія втратить останню індустрію, яка годувала мільйони.
Головне питання — хто володітиме ШІ.
Зараз ядро одне — США. Вони мають чіпи, дослідження, капітал. Китай — напівпериферія, яка доросла до ядра економіки, але сидить на чужих чіпах. DeepSeek довів: наздогнати можна, але без доступу до Nvidia H100 далі не стрибнеш. TSMC будує фабрики в Аризоні та Японії. Китай штампує свої літографи.
Якщо Китай дожене — світ отримає два ядра. Якщо ні — США остаточно стануть єдиним центром світу, а Китай, Європа та «Глобальний Південь» відкотяться до напівпериферії.
Найстрашніше — не безробіття, а непотрібність цілих регіонів.
Валлерстайн вважав: периферія потрібна системі, бо комусь треба шити та збирати врожай (тут, до речі, автоматизація теж швидко розвивається). Роботи прибирають цю потребу. Коли роботи й автомати замінюють працівників на 70% робочих місць у країнах, що розвиваються, зникає не професія — зникає економічна роль приблизно 1–1,5 млрд людей. Вони не потрібні.
На Заході говорять про безумовний дохід. Але його виплачує держава, а роботи приносять дохід корпорації з іншої країни. Прибуток іде до ядра, люди залишаються на периферії без роботи й грошей, країни — без податків.
Світ Валлерстайна рухається не до красивого майбутнього, а до жорсткої дилеми: або ти маєш доступ до ШІ-контуру, або ти економічний нуль (із жахливими соціальними наслідками).
Наступне десятиліття буде присвячене не економічному зростанню, а питанню, куди подітися 1–1,5 млрд людей, які «системі» більше не потрібні.
Автор : В’ячеслав Бутко