Верховний Суд пояснив, коли військовозобов’язаного можуть зняти з військового обліку при виїзді за кордон.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20 серпня 2026 року розглянув справу № 500/2534/23 за позовом військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за участю Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області як третьої особи, щодо незняття з військового обліку у зв’язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання.
Тема є актуальною для судової практики, оскільки в умовах воєнного стану виникають спори щодо можливості зняття військовозобов’язаних з військового обліку у зв’язку з виїздом або наміром виїхати за кордон на постійне місце проживання.
Обставини справи
Позивач перебував на військовому обліку з 19 лютого 1992 року. У жовтні 2022 року він звернувся до Тернопільського відділу № 1 Управління ДМС України в Тернопільській області щодо оформлення документів для виїзду на постійне проживання до Канади. За результатами розгляду заяви 16 листопада 2022 року Управління ДМС прийняло відповідне рішення.
Після цього позивач звернувся до територіального центру комплектування із заявою про надання дозволу на зняття з військового обліку у зв’язку з виїздом на постійне проживання до Канади. Однак відповідач повідомив про відсутність позитивного рішення, пославшись на триваючу збройну агресію РФ, дію воєнного стану та заходів загальної мобілізації.
У січні 2023 року позивач повторно просив вилучити його з військового обліку або погодити зміну місця проживання до завершення процедури втрати громадянства України, зазначаючи, що є громадянином Канади з 2007 року та постійно проживає в Канаді.
Відповідач знову відмовив, зазначивши, що позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку офіцерів запасу та має дефіцитну для Збройних Сил України військово-облікову спеціальність.
Позивач оскаржив бездіяльність відповідача до суду. Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, а Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін. Суди, зокрема, виходили з недотримання позивачем порядку звернення для зняття з військового обліку та відсутності доказів припинення ним громадянства України.
У касаційній скарзі позивач посилався на неправильне застосування пункту 2 частини п’ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та зазначав, що громадяни, які вибули за межі України на строк більше трьох місяців, мають право на зняття з військового обліку.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 2 частини п’ятої статті 37 Закону № 2232-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, зняттю з військового обліку військовозобов’язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема, вибули на строк більше трьох місяців за межі України.
Водночас для зняття військовозобов’язаного з військового обліку має існувати хоча б одна з підстав визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 37 Закону № 2232-XII, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Суд зазначив, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов’язаного на такий облік.
Також різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
Суд зазначив, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов’язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов’язаних.
ВС звернув увагу на те, що частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-XII у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також Суд навів положення частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без відповідного дозволу.
ВС вказав, що позивач отримав рішення органу міграційної служби щодо оформлення виїзду на постійне місце проживання до Республіки Канада. Водночас це рішення, за висновком Суду, не створювало самостійної підстави для зняття з військового обліку.
Положення законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері виконання військового обов’язку та мобілізації, не визначають такої окремої та безумовної підстави для зняття з військового обліку як оформлення документів на постійне проживання чи у випадку виїзду військовозобов’язаного на постійне проживання за кордон.
Важливим у справі стало розмежування формулювань, використаних у законі, та фактичної ситуації позивача.
Суд зазначив, що прийняте Управлінням ДМС у Тернопільській області 16.11.2022 рішення щодо оформлення документів для виїзду закордон на постійне місце проживання в Республіку Канада не є підставою для зняття позивача з військового обліку, адже пункт 2 частини п’ятої статті 37 Закону № 2232-XII не містить такої підстави для зняття з військового обліку військовозобов’язаних — «у зв’язку із виїздом за кордон на термін більше трьох місяців (на постійне місце проживання)», а містить підставу «які вибули на строк більше трьох місяців за межі України».
Тому ВС вказав, що право на зняття з обліку військовозобов’язаних мають особи, які вже вибули на строк більше трьох місяців за межі України.
Суд зазначив, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 — 34, 38, 39, 41 — 44, 53 Конституції України, в тому числі передбачені статтею 33 Конституції України щодо свободи пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
ВС вказав, що у період воєнного стану та оголошеної мобілізації, що мало місце у спірному випадку, військовозобов’язаним забороняється змінювати місце проживання, виїзд з місця проживання, без дозволу керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Громадяни наділені не тільки правами, а й обов’язками, які закріплені на рівні Конституції України. Одним із таких обов’язків згідно зі статтею 65 Конституції України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Таким чином, офіційне оголошення воєнного стану Указом Президента України зумовило офіційне проголошення державою заходів, спрямованих на фактичну, явну, поточну, неминучу небезпеку існування держави і захисту українського народу, шляхом швидкого прийняття рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні уповноваженими на те органами влади.
З урахуванням наведеного Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
ВС вказав, що наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а попередні рішення — без змін.
Таким чином, ВС зазначив, що перелік підстав для зняття військовозобов’язаного з військового обліку є вичерпним, а оформлення документів для виїзду на постійне проживання за кордон не є самостійною підставою для зняття з обліку. Право на зняття виникає, зокрема, у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців.
У цій справі значення має також те, що законодавча підстава сформульована як вибуття за межі України на строк більше трьох місяців, а не як оформлення документів для виїзду чи намір виїхати на постійне проживання. Водночас в умовах воєнного стану та мобілізації право військовозобов’язаних на зміну місця проживання і виїзд за межі України може бути обмежене у встановленому законом порядку.
Автор : Відділ моніторингу